Звучить питання по усій-
Усій Вселенній, -
А задає його Христос:
Чи ти спасенний?
На чужині їси ріжки,
Чи в ріднім домі?
Дозволь Мені бути Творцем
Твоєї долі!
Мій сину, сину, повернись,
Моя дитино!
Люблю тебе, не сумнівайсь,
І безупинно.
Для тебе місце в домі є,
Мої хороми,
Вертайсь скоріше, повернись,
Вертайсь додому!
Ти ще далеко, знаю Я,
Ще не зі Мною.
Гріхом обплутаний стоїш,
Мов за стіною.
А Я чекаю, все прощу,
До Себе прийму.
Впади сьогодні, сину Мій,
В Мої обійми.
Не блудним станеш зватись ти,
Назвешся рідним.
Рабом не будеш при Мені,
А будеш вільним.
Синочку, прошу, повертайсь,
Бо скоро нічка..
Смертельна ніч без Бога вже…
О,ні! Навічно…
...Не помирай в краю чужім,
В краю без Бога.
Ісус дає спасіння шанс.
Іди до Нього!
Сумніви й гордість спопели. -
Вони для чого?
Невже розділять навіки,-
О, ні!, - від Бога?
"Голосіть, бо близький день Господній, - він від Всемогутнього прийде, немов зруйнування…" (Біблія, Іс.13:6)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Предвестье зари. - Анна Зотова Однажды из-за болезни ребенка мне пришлось почти всю ночь не спать. Вдоль улицы стояли фонари. Их яркий и приветливый свет проникал в комнату из окна. Но с первыми лучами солнца, освятившими горизонт, они начали все более тускнеть. А под конец и вовсе превратились в бледные, еле заметные точки. Наблюдая за этим, мне вдруг подумалось: "Когда всходит Христос - Солнце правды в душах людей, тогда искусственное свечение ложных человеческих учений меркнет..." Так родилось стихотворение, которое я рада предложить вам. Слава Господу и Спасителю нашему Иисусу Христу!
