Что я хочу?! И в этом, Боже,
Нет никаких моих заслуг.
С тех пор, как мёртвый дух мой ожил,
Живёт во мне мой Вечный Друг.
Он производит все хотенья.
Влечёт меня к любви, к добру;
Творит во мне преображенье,
Души касаясь чутких струн.
И благодатью лючезарной
Все стези сердца осветив,
Во мне рождает благодарность
За новый, жизненный Мотив.
Ведь все желанья бренной плоти
Не производят жизнь во мне.
Я ж жить хочу! И быть в полёте
К небесной, солнечной Стране.
А плоти жалкие желанья
Я добровольно возношу
На крест распятья и страданья.
И Миром Господа дышу!
"Ибо знаю, что не живет во мне, то есть в плоти моей, доброе..." Римл 7:18
" Благодарю Бога моего Иисусом Христом, Господом нашим... Ибо благодатью вы спасены через веру, и сие не от вас, Божий дар: не от дел, чтобы никто не хвалился. Ибо мы − Его творение, созданы во Христе Иисусе на добрые дела, которые Бог предназначил нам исполнять." Еф. 2:8-10
Анна Лукс,
Ванкувер, США
С Господом 25 лет. Пишу стихи и прозу. Имею 30 (книг) христианских изданий СТИХОВ И ПРОЗЫ . Люблю Спасителя. Ожидаю пришествия. Моя Жизнь - Христос, и смерть желаю встретить как преобретение. Да утвердит и укрепит меня мой Бог!!
сообщение: В издательстве "Миссия спасения" вышли мои книги -христиаская проза. Можно их посмотреть по этому адресу: https://spasenie.org/catalog Благословений всем!!! Вышли новые книги в Канаде. Можно заказать по почте : altaspera@gmail.com
Прочитано 2791 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
